2017-06-12

Андрій Донець: "Через працю, зусилля та цілеспрямованість здобуватимемо успіхи та перемоги"

Головний тренер «Агробізнеса» прокоментував останній матч своєї команди в групі 1 та підвів підсумки виступів в груповому турнірі.

- Перед матчем стояло запитання чи хватить мотивації зіграти на перемогу в Ковелі, адже команда вже виконала завдання на груповий турнір – вийшла у фінал з групи 1? Про це засвідчив початок матчу, якось важко входили в гру…

- Звичайно стояло таке питання. І не лише з початку. Є багато й інших факторів, на які треба зважати. Сьогодні перед самим матчем проїхали 270 кілометрів. У таку спеку… Біля 30 градусів тепла. В таких умовах два останніх матчі зіграли: перед тим схоже було в матчі з ФК Львів. І третій фактор – поле не зовсім для нашої команди. Ми стараємось грати низом, а м’яч дуже сильно “дробив” і збільшував кількість браку.

Та все ж досить непоганий перший гол забили. Простріл Гагуна і Скакун зіграв на випередження – виконали те, про що ми постійно говоримо. Дограли епізод до кінця і отримали результат.

Ще про мотивацію. Ми доносимо до гравців бути мотивованими в будь-якому матчі – чи він щось вирішує, чи ні. На сьогодні ми з цим моментом ще трішки недоопрацювали, але я впевнений, що у майбутньому в цьому плані у нас усе буде гаразд. Одні футболісти це розуміють, інші ще не зрозуміли, що мотивація мусить бути в кожній грі.

Так чи інакше, у другому таймі ми зіграли як належить, виважено й уважно та довели матч до логічної перемоги.

- Отже проміжне завдання виконано – вийшли у фінал. Можна підвести якісь підсумки групового турніру?

- Так, виконали завдання – вийшли у фінал. Я б розділив цей чемпіонат на дві частини. В першій частині ми зіграли гірше. Чому? Тому що багато очок втратили в таких іграх, в яких не можна було їх втрачати. Наприклад, з Малинськом ми зіграли 1:1 на виїзді. Де повністю контролювали гру, вигравали і пропустили необов’язковий гол, при цьому маючи ще багато моментів, які не реалізували. Це – втрачені два очки. Те саме було з Чайкою вдома. Перший тайм може зіграли не дуже добре, але у другому таймі вийшли дуже добре націленими на перемогу. Виконали всі установки, але трохи підвела реалізація - як результат вже чотири втрачених очки у двох матчах. Звісно, такий підхід підрахунку шансів та можливостей може не зовсім коректний. Але я намагаюсь аналізувати пройдене і ці поєдинки можна занести в мінус, бо ми не виграли матчі, в яких мали вигравати.

Взимку ми запросили ряд футболістів. Про це хочу сказати детальніше.

Вважаю, що ми провели у міжсезоння вдалий та хороший трансферний період. Андрій Кухарук та Віталій Груша одразу стали гравцями основного складу і значно підсилили гру нашої команди.

Віталій Груша та Андрій Донець перед матчем «ОДЕК» – «Агробізнес»

Влад Полторацький та Роман Гагун поступово починають показувати хорошу гру, розуміти наші вимоги і незабаром, впевнений, теж стануть гравцями основного складу нашої команди.

Ми дуже здОрово провели міжсезоння. Були хороші збори, чудові умови для тренувань і  дуже непогано підготувалися. І у другому колі наша гра стала більш переконливою. Футболісти зрозуміли, що ми, тренери, від них хочемо. Більше в нас стало виходити на футбольному полі. По ходу весняної частини першості в нас з‘явилися два досвідчені воротарі Костянтин Одольський та Сергій Чернобай. Звісно, наш Сергій Чиж – воротар непоганого рівня, але коли немає конкуренції, Чиж можливо трішки не допрацьовував на тренуваннях, що призводило до певних проблем у відповідальних іграх. Зараз в нас здорова робоча конкуренція. Віталік Марків ще зовсім молодий і думаю, він не образиться на сказане далі. Він теж непогано працює і відчувається його професійний ріст. Через рік-два можливо він стане основним воротарем нашої команди, але на це ще потрібен час. Зараз ми маємо три досвідчених воротарі, кожен з яких в будь-який час може вийти в «основі» і відпрацювати як належить. 

Ось так коротко про команду, яка переконливо і без питань стала кращою в групі 1. Хочеться згадати кожного з гравців, який приклав ті чи інші зусилля для перемоги нашої команди в групі. Адже в нашій команді сторонніх чи зайвих немає. Але давайте підіб’ємо підсумки та детальніше поговоримо про нашу команду по закінченні сезону.

- Зараз після успішного закінчення групового турніру на черзі фінал аматорської першості. Суперник відомий. Чи вже є якісь думки про майбутнього супротивника у фіналі? Чи знайомились з ним хоча б попередньо і що можете сказати про «Металіст 1925»?

- Я переглядав кілька ігор «Металіста». Раніше продивлявся нарізки після кожного туру. В них хороший сайт, на якому розміщене якісне відео. 

Це - хороша команда. Молода. Є ряд досвідчених футболістів, які показують якісний футбол хорошого рівня. Багато грають через фланги, багато небезпечних прострілів. Де в чому гра наших суперників схожа на нашу. Досконально ми ще їх не вивчали. Але в нас є трохи часу і ми обов’язково розберемо їхню гру, продивимось сильні та слабкі сторони. Все це зважимо і донесемо до футболістів як потрібно протидіяти сильним сторонам наших суперників і використовувати слабкі. Вважаю, що фінал буде дуже цікавий.

- Бачили ваше доволі тривале спілкування з Віталієм Кварцяним після матчу в Ковелі. Про що говорили, якщо не секрет?

- Кварцяний для мене як батько. Я потрапив у луцьку "Волинь" в досить складному і важливому для кожного юнака й футболіста віці… У 22 роки, якщо не помиляюсь. Саме коли головним тренером моєї команди був Віталій Володимирович я загартувався не тільки у футбольному напрямку, а й сформувався у життєвому плані. Саме в луцькій "Волині" я пройшов школу життя. Хочу сказати, що Віталій Кварцяний - дуже серйозний тренер. І не тільки тренер, а й Психолог і Людина з великої літери. Так, інколи буває, що насварить, іноді надто емоційно. Але як людина завжди готовий вислухати, вирішити будь-яку проблему, допомогти у скрутних ситуаціях. І це, особливо для молодих футболістів, найголовніше. Тож повторюся, Віталій Кварцяний для мене як другий батько, який свого часу багато в чому сприяв моєму розвитку.

Тому сьогодні була дуже хороша та тепла зустріч. Звісно, роки проходять і ми останнім часом спілкувалися менше. Раніше часто дзвонив йому, вітали один одного з святами, подіями, здобутками… Але час бере своє. Наші зустрічі, які періодично трапляються, завжди є позитивними – ми раді бачити один одного…

Крім іншого ми сьогодні спілкувалися і на професійні теми. Зокрема, можливо у міжсезоння ми зіграємо товариську гру між нашими командами – або в Волочиську, чи в Луцьку проведемо контрольний поєдинок між «Агробізнесом» та «Волинню». Про це уточнимо трохи згодом …

- Саме про міжсезоння хотілося б запитати. Воно цьогоріч влітку буде дуже коротке, бо гратимемо фінал, коли майже всі українські команди вже давно відпочиватимуть. А стартуватимемо, наскільки відомо, вже 9 липня у першому етапі Кубка України. Чи вдасться команді успішно перейти з одного сезону в інший? За такий короткий проміжок часу…

- Ми власне раніше так і планували, що влітку зборів як таких нам практично не потрібно. Буде дні три вихідних. Після них працюватимемо далі в такому ж режимі, як у цьому сезоні…

Десь щось підтягнемо, щось підправимо... Зборів у класичній формі, як через обмеженість часу так і через відсутність потреби, не проводитимемо. Думаю, що через ігри (зокрема в чемпіонаті області в нас продовжує турнір «Агробізнес-2») готуватимемось до вступу в новий сезон.

"Хочу подякувати усім..."

- Хотів би подякувати нашим керівникам Олегу Михайловичу СОБУЦЬКОМУ, Олексію Євгеновичу КОВАЛЮ, Василю Героновичу ЗАБОЛОТНОМУ за великий кредит довіри нашому тренерському штабу. Думаю, що ми не підвели їх і виконали поставлене завдання виходу у фінал аматорської першості України, головного для нас турніру в цьому сезоні.

Також хотів би привітати жителів нашого міста Волочиська, подякувати усім, хто переживав за нас, приходив на стадіон «Юність» підтримувати нашу команду. Хочу подякувати всім-всім людям, які мають відношення до нашого футбольного колективу. Як прибиральниці за порядок та комфорт, так і працівникам стадіону «Юність», що підтримували в належному стані футбольне поле та інфраструктуру. Водіям, які створювали максимально комфортні умови для переїздів. Тим, хто виконував може й непримітну роботу, але теж сприяв нашому успіху.

І в першу чергу хочу подякувати футболістам за те, що вони з відповідальністю виходили на футбольне поле, добросовісно віддавалися футбольній грі, виконували наші установки на гру. Якщо порівняти якими футболістами вони до нас прийшли, і якими зараз стали, то вважаю, що кожен з них за час нашої спільної праці виріс на цілу голову, а то й дві. Вони, хто менше – хто більше, але вже є хорошими футболістами. А крім цього вони разом вже є хорошим футбольним колективом, який може виконувати великі завдання, поставлені перед командою як тренерським штабом, так і власниками, керівництвом клубу. Навіть на професійному  рівні. Звісно у професійному дивізіоні буде важче, можливо там і серйозніші команди нам попадуться. Але нічого неможливого не буває. Через працю, зусилля та цілеспрямованість й надалі здобуватимемо успіхи та перемоги.